Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 910/24783/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Алло" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справігосподарського суду міста Києва №910/24783/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алло" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 313 428,10грн. за участі представників сторін:

від позивача - Бойченюк К.В.,

від відповідача - ОСОБА_6,

У С Т А Н О В И В:

01.10.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Алло" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір суборенди, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 152,50кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Хрещатик", з метою здійснення торгівельної діяльності (за виключенням торгівлі продовольчими товарами), гарантійного та післягарантійного обслуговування засобів мобільного зв'язку, обслуговування операторів мобільного зв'язку.

За умовами, визначених пунктами 4.1, 5.2, 5.5, 9.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення та діє до 30.09.2016, орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі і вноситься орендарем до п'ятого числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, орендна плата за перший місяць оренди вноситься орендарем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, орендар з ціллю забезпечення виконання зобов'язань по договору протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору здійснює гарантійний платіж в розмірі орендної плати за один місяць оренди, сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору, якщо це є наслідком дій непереборної сили (пожежа, повінь, землетрус, інші стихійні лиха, війна чи військові дії), що знаходяться поза контролем сторін і безпосередньо впливають на можливість виконання умов цього договору та не могли бути усунуті розумними діями сторін.

На виконання умов договору 04.10.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Алло" перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 207 185,73грн. в якості гарантійного платежу за договором.

01.11.2013 сторони підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

22.01.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Алло" видало наказ №716-1 про тимчасове припинення з 23.01.2014 роботи торгівельної точки (ТТ 801) за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з масовим порушенням громадської безпеки і порядку, що тривали в країні, в тому числі в центрі міста Києва, з метою недопущення загрози здоров'ю співробітників та збереження майна товариства.

22.01.2014 позивач звернувся до відповідача з листом №2, яким повідомив про тимчасове закриття з 23.01.2014 магазину по АДРЕСА_1.

04.02.2014 позивач надіслав відповідачу лист №252, яким повідомив про припинення з 23.01.2014 сплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями за договором суборенди від 01.10.2013 до закінчення обставин непереборної сили.

03.03.2014 позивач направив відповідачу телеграму, в якій з посиланням на ст.607 Цивільного кодексу України повідомив про дострокове припинення договору з 03.03.2014 та просив повернути сплачені та невикористані кошти - орендну плату за частину січня в сумі 60 150,70грн. та гарантійний платіж за останній місяць в сумі 207 185,73грн.

04.03.2014 листом №409-2 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути у семиденний строк вказані кошти та підписати акт приймання-передачі (повернення майна).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю "Алло" зазначали, що в силу масових порушень громадської безпеки і порядку, позбавлені були можливості використовувати об'єкт оренди за призначенням для здійснення торгівельної діяльності (за виключенням торгівлі продовольчими товарами), гарантійного та післягарантійного обслуговування засобів мобільного зв'язку, обслуговування операторів мобільного зв'язку.

Представник відповідача вказуючи, що договір припинено за взаємною згодою сторін з 28.02.2014, про що складено акт приймання-передачі приміщення, а гарантійний платіж зарахований за лютий 2014 як останній місяць оренди, заперечив свій обов'язок з повернення сум коштів, що обумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення орендної плати в сумі 60 150,70грн. та гарантійного платежу в сумі 207 185,73грн., а також нарахованих на ці суми 3% річних та інфляційні втрати.

23.12.2014 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін 18.03.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Алло" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, якими вважали неправомірно відмовили у стягненні безпідставно перерахованих коштів, тому просили скасувати постанову та рішення у справі, та задоволити позов новим рішенням.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що припинення орендних правовідносин між сторонами підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2014, яким позивач повернув орендоване нежитлове приміщення відповідачу, в силу чого відповідач правомірно зарахував гарантійний платіж в сумі 207 285,73грн. в рахунок орендної плати за лютий 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Суди попередніх інстанцій установили, що строк дії спірного договору погоджений до 30.09.2016. При цьому пунктом 4.4. договору сторони передбачили випадок розірвання договору за взаємною згодою.

Положеннями ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відтак, установивши факт повернення орендованих приміщень орендодавцю за актом приймання-передачі від 28.02.2014, суди дійшли підставного висновку, що мало місце припинення договору суборенди за взаємною згодою сторін.

За таких обставин, коли до фактичної передачі позивачем приміщення відповідачу існував прямий обов'язок щодо сплати орендної плати за користування приміщенням, відповідач вправі був зарахувати орендну плату за січень 2014 року та гарантійний платіж за лютий 2014 року, який є останнім місяцем оренди, а тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суди правомірно виходили з того, що ці вимоги є похідними, а відтак нарахування штрафних санкцій на неіснуючий борг є безпідставним.

Посилання скаржника на наявність обставин непереборної сили, і в зв'язку з цим, застосування положень ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, не заслуговують на увагу, оскільки наявність обставин непереборної сили повинно бути підтверджено документом Торгово-промислової палати України, а позивач не подав жодних документів, з яких убачалося б його намагання отримати вказаний висновок.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі №910/24783/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк